3 Січня 2021

Традиційне меню різдвяного столу. Звичаї та символи Святвечора.

 Традиційне меню різдвяного столу. Звичаї та символи Святвечора.

Різдвяні свята завжди займали особливе місце у традиціях українців. Змінювалися дати святкування, рецепти страв на столі та звичаї, але головним залишалося родинне коло, можливість зібратись разом із близькими за смачним столом.

У святкування Різдва була ціла низка завдань: захистити людей від впливу злих сил, забезпечити добробут й щастя родини в наступному році, та визначити перспективи на майбутнє. Вважалося, що в період різдвяних свят пробуджувалася та ставала особливо небезпечною всіляка нечиста сила. Згадаймо лишень «Ніч перед Різдвом» Гоголя.

11

Оберіги та ритуали

Оберігати людей у цей час від нечисті були покликані різноманітні предмети та ритуали.
У Правобережній Україні для цього робили витинанки – мереживні паперові листи, якими прикрашали вікна та стіни домівок.
На Західному Поліссі та Галичині робили так звані «павуки» – геометричні фігури, зібрані з соломи, які підвішували під стелею та освітлювалися маленькими свічками.
Робили й дідухи, які в’язали з житнього та пшеничного колосся та ставили у домі під іконами.

Але найголовнішим вважається і по сьогодні зібратися всією родиною та відсвяткувати разом, щоб укріпити родинні зв’язки.

Різдву завжди передував період ретельної підготовки, заготівлі смаколиків та приготування страв. Такі страви мали залишитися не тільки на столі родини, а й стати гостинцем для родичів та хрещених батьків.

Мати разом із дітьми готувала святкову вечерю. Після чого батьки відправляли дітей з кутею, пирогами та рибою до рідних, а ті, своєю чергою відправляли свої страви батькам. Таким чином відбувався обмін ритуальною вечерею, який символізував спорідненість двох сімей, їх приязнь та взаємну щедрість. Дітей, що приносили вечерю, пригощали та обдаровували пиріжками, яблуками та цукерками.

Сьогодні ж замість самостійно готувати велику вечерю можна довірити її підготовку професійним кухарям The-Chef, страви яких приємно вразять не тільки вашу родину, а й хрещених.

Святвечір був останнім днем посту, тому за звичаєм готували багатий, але пісний стіл, що складався з 12 страв. Звісно не кожна родина мала можливість поставити на стіл всі дванадцять страв, і тоді в перелік входили сіль, перець, часник, хрін і навіть вода. Цією хитрістю й сьогодні користуються студенти, що святкують Різдво окремо від батьків. Обов’язково готували борщ у різних варіаціях (з рибою або грибами та квасолею), каші, страви з риби, пироги й вареники, запікати картоплю з грибами, робили узвар.

Отже, традиційне меню на Святвечір може виглядати наступним чином:

• Пісний борщ або грибна юшка;
• Пісні голубці з рисом та грибами;
• Вареники (варіантів начинок чимало: з картоплею, капустою, картоплею та капустою, картоплею з грибами, гречкою, з солоним або солодким сиром, з вишнями)
• Салат із буряка з горіхами, чорносливом та часником;
• Смажена, запечена або заливна риба;
• Квашенина: солоні огірки, квашена капуста, гриби;
• Деруни або тушкована квасоля;
• Варена або печена картопля, печеня з картоплі з грибами;
• Тушкована капуста з грибами;
• Кутя, с пшениці або рису, що заправлені медом або узваром, тертим маком, родзинками та горіхами;
• Узвар з сухофруктів;
• Хліб, пампушки, пироги або пиріжки.

4

Щедрість різдвяного столу пов’язана із вірою в те, що як почнеш рік, так він і минатиме. Вечеря у Святвечір була урочистою та розгорталася як справжній ритуал. Існували навіть жартівливі ритуали, які мали підкреслити повноту столу, на якому лежали пироги й хліб, за яким аж не було видно батька родини, щоб і в наступному році у родині був багатий врожай.

Перед святковою вечерею нічого до вечора зазвичай не їли доки на небі не з’явиться перша зірка. Той, хто першим побачив зірку вважався найщасливішим у родині.

1

Кутя

Вечерю завжди починали з куті. Традиційною версією вважалася кутя, яку робили з товченої пшениці, заправляли розтертим маком, медом і за можливості горіхами з родзинками.
Кутя з рису з’явилась у більш заможних українських родинах лише наприкінці дев’ятнадцятого століття. Бідні родини заправляли кутю одним узваром.

Існує повір’я, що душі померлих родичів повертаються у різдвяну ніч до святкового столу. Тому господарі завжди залишали кутю та інші страви на столі до ранку і не мили жодний посуд, щоб не образити цих гостей.

До 1918 року в Україні Різдво святкували 25 грудня. Після переходу на Григоріанський календар це свято стали відзначати 7 січня. Тепер ми вважаємо обидві дати святковими відповідно до різних обрядів.

І як би не змінювались дати та традиції, ми бажаємо вам затишного та приємного свята у колі дорогих вам людей у будь-який рік.

Автор тексту: Дарія Крікунова

int(18438)